Хвороба Паркінсона
В структурі нервових хвороб найбільш складні для вивчення - нейродегенеративні патології. Їх зазвичай важко діагностувати, а прояви можуть значно варіювати, в залежності від локалізації ураження та стажу хвороби. Одною з найбільш розповсюджених нейродегенеративних патологій є хвороба Паркінсона. Це захворювання також має назву коливальний параліч або ідіопатичний паркінсонізм і насправді являється лише різновидом більш широкої групи патологій - паркінсонізму.
Зважаючи на поширення проблеми та складність діагностики, ми вирішили звернути увагу на паркінсонізм, щоб кожний міг запідозрити початок захворювання у знайомих та рідних. В ЛДЦ МЕДІЛЮКС веде прийом кваліфікований невропатолог, який підтвердить чи спростує діагноз на підставі тестів, лабораторних та інструментальних обстежень.
Причини розвитку хвороби Паркінсона
Достеменно невідомо, чому з’являються порушення в обміні речовин, які призводять до розвитку ідіопатичного паркінсонізму. Власне, тому синдром і являється ідіопатичним (тобто, невизначеного походження). Вважається, що провідним в патогенезі є недостатнє вироблення дофаміну - сполуки, яка має вплив на нейрони кори головного мозку. Недостатність дофаміну = гальмування цих нейронів, внаслідок чого і розвивається симптоматика паркінсонізму.
При відсутності своєчасної діагностики та пізньому початку лікування прогноз несприятливий. Хвороба невпинно прогресує і тільки препарати з певних груп можуть загальмувати процес. Саме тому надзвичайно важливо вчасно запідозрити початок хвороби, після чого звернутись до кваліфікованого невропатолога з достатнім стажем практичної діяльності, та отримати схему терапії. Не займайтесь самолікуванням - прийом психоактивних препаратів без потреби може погіршити стан.
Симптоми хвороби Паркінсона
Існує ряд специфічних та патогномонічних симптомів, які притаманні саме хворобі Паркінсона. Наприклад, до них відноситься симптом Ролекса. Коли пацієнт не може координувати рухи кінцівками, не вистачає маху для того щоб завести годинник. І будь-які механічні “ролекси” швидко зупиняються.
Якщо ж говорити про більш популярні, відомі та часті симптоми, можна виділити наступні:
- Тремор - тобто, тремтіння кінцівок та голови. Переважно тремор стосується кистей рук, тому пацієнт втрачає здатність виконувати точні та мілкі рухи.
- Гіпокінезія - стан, при якому обмежуються за амплітудою, швидкістю та силою будь-які рухи. До речі, симптом Ролекса відноситься якраз до ознак гіпокінезії.
- Постуральна нестійкість - коли людина не може втримати вертикальну позу надовго.
- М’язова ригідність - коли деякі м’язи навпаки напружуються надлишково, внаслідок чого не виходить повернути голову або підняти руку пацієнту.
Діагностика хвороби Паркінсона
В діагностиці паркінсонізму дуже важливо ретельно та правильно зібрати анамнез. На підставі одних лише анамнестичних даних досвідчений невророл може запідозрити паркінсонізм, адже за 10 років до початку хвороби пацієнта починають турбувати специфічні симптоми (див. відео нижче). Також дуже важливим є об’єктивний огляд. З його допомогою можна диференціювати особливості тремору та визначити гіпокінезію або м’язову ригідність.
Але для того, щоб визначити причину та вид паркінсонізму, необхідно виконати деякі інструментальні обстеження:
- Позитронно-емісійну томографію (ПЕТ). Пацієнту вводиться флуородопа - спеціальний “мічений” препарат, який накопичується в мозковій тканині. І потім роблять серію томограм.
- Однофотонна емісійна комп’ютерна томографія (ОФЕКТ). Більш простий і дешевий метод, але також володіє гарною діагностичною цінністю. Використовують препарат йофлупан, який також накопичується в тканинах мозку.
У лікувально-діагностичному центрі МЕДІЛЮКС доступна безвідсоткова оплата частинами.
Лікування хвороби Паркінсона
Як швидко прогресує хвороба Паркінсона? Неможливо визначити - в усіх випадках по-різному. Але однозначно при адекватному лікуванні прогресування хвороби значно сповільнюється. При цьому не тільки тривалість життя при хворобі Паркінсона збільшується, але й покращується її якість. В лікуванні використовують препарати леводопи та карбодопи, а також допоміжні засоби з інших груп. Лікування виключно консервативне.
