Після травм, операцій, опіків, акне чи інших пошкоджень шкіри на місці загоєння може утворюватися рубець. У більшості випадків він поступово стає менш помітним, однак іноді процес загоєння відбувається «не за планом» і має свої особливості. Організм виробляє надлишок колагену і рубцева тканина починає розростатися. Саме тоді можуть виникати гіпертрофічні або келоїдні рубці. Хоча зовні вони можуть бути схожими, між ними існують важливі відмінності, які впливають на вибір тактики лікування.
Як
утворюється рубець?
Після пошкодження шкіри організм намагається якомога швидше закрити дефект
тканин. Для цього активно виробляється колаген — білок, який формує своєрідний
«каркас» нової тканини.
У нормі процес утворення та руйнування колагену збалансований. Але в деяких
людей цей механізм працює інакше: колаген накопичується надмірно, і рубець стає
товстим, щільним та помітним.
Саме тому дві людини після однакової операції можуть отримати абсолютно різний
результат загоєння.
Що таке гіпертрофічний рубець?
Гіпертрофічний рубець — це рубець, який стає підвищеним над поверхнею шкіри через
надмірне утворення рубцевої тканини.
Зазвичай він:
• має червоний або рожевий колір;
• є щільнішим за навколишню шкіру;
• може супроводжуватися свербежем або відчуттям натягу;
• залишається в межах первинної рани або післяопераційного розрізу.
Такі рубці часто формуються протягом перших тижнів або місяців після травми.
Доброю новиною є те, що з часом вони нерідко стають менш помітними, сплощуються
та світлішають.
Гіпертрофічні рубці можуть виникати після хірургічних втручань, кесаревого
розтину, травм, опіків або тривалого загоєння ран.
Що таке келоїдний рубець?
Келоїдний рубець є більш складною формою патологічного рубцювання.
Його головна особливість полягає в тому, що рубцева тканина продовжує
розростатися навіть після завершення процесу загоєння. При цьому келоїд
виходить за межі початкового пошкодження шкіри.
Наприклад, невеликий прокол після пірсингу або маленький поріз можуть з часом
перетворитися на досить великий рубець.
Для келоїдних рубців характерні:
• значне підвищення над поверхнею шкіри;
• гладка або блискуча поверхня;
• червоний, рожевий або темніший колір;
• свербіж, поколювання або біль;
• поступове збільшення розмірів.
На відміну від гіпертрофічних рубців, келоїди рідко зникають самостійно і
можуть рости протягом тривалого часу.
Основна різниця між келоїдним і гіпертрофічним рубцем
Найважливіша відмінність полягає у межах розростання рубцевої тканини.
Гіпертрофічний рубець залишається в межах початкової рани, навіть якщо він
значно виступає над поверхнею шкіри.
Келоїдний рубець виходить за межі пошкодження та може поширюватися на здорову
шкіру навколо.
Крім того, гіпертрофічні рубці частіше піддаються лікуванню та можуть частково
регресувати самостійно. Келоїдні рубці більш стійкі до терапії та мають вищий
ризик повторного утворення.
Хто має схильність до утворення таких рубців?
Не всі люди однаково схильні до патологічного рубцювання. Велику роль
відіграють генетичні особливості організму.
Імовірність утворення келоїдних або гіпертрофічних рубців вища у людей, які:
• мають родичів із подібною проблемою;
• вже стикалися з келоїдними або гіпертрофічними рубцями раніше;
• перенесли великі травми або опіки;
• мають тривале запалення в зоні рани;
• перебувають у віці від 10 до 30 років.
Якщо в людини вже був келоїдний рубець, ризик його повторного виникнення після
нових травм або операцій суттєво зростає.
Саме тому важливо повідомляти лікаря про таку особливість ще до проведення
хірургічного втручання чи косметологічних процедур.
У яких місцях келоїди виникають найчастіше?
Найбільш схильними до утворення келоїдів вважаються:
• грудна клітка;
• плечі;
• верхня частина спини;
• шия;
• мочки вух;
• ділянка нижньої щелепи.
Іноді келоїдний рубець може з’явитися навіть після незначного ушкодження шкіри,
зокрема після пірсингу, вакцинації, косметичних процедур або акне.
Чи можна
запобігти утворенню патологічних рубців?
Якщо людина знає про свою схильність до келоїдного або гіпертрофічного
рубцювання, важливо заздалегідь повідомити про це лікаря перед операціями чи
косметологічними процедурами.
Хоча, повністю
виключити ризик неможливо, особливо якщо людина має спадкову схильність. Однак
сучасна медицина пропонує методи профілактики, які допомагають значно зменшити
ймовірність надмірного рубцювання.
До них належать:
• правильний догляд за раною;
• використання силіконових гелів і пластин;
• захист рубця від ультрафіолету;
• контроль запального процесу;
• регулярне спостереження лікаря після операції.
Чим раніше розпочато профілактику, тим кращим може бути результат.
Які методи лікування застосовують сьогодні?
Сучасне лікування рубців часто поєднує кілька методів.
Залежно від типу рубця та його особливостей лікар може рекомендувати:
• силіконову терапію;
• ін’єкції спеціальних препаратів у рубець;
• лазерне лікування;
• кріотерапію;
• компресійну терапію;
• хірургічну корекцію в окремих випадках.
Важливо розуміти, що універсального способу лікування не існує. Тактика завжди
підбирається індивідуально після огляду.
Коли варто звернутися до лікаря?
Консультація спеціаліста потрібна, якщо рубець:
• швидко збільшується в розмірах;
• виходить за межі первинної рани;
• свербить або болить;
• стає дуже щільним;
• створює естетичний або фізичний дискомфорт.
Своєчасне звернення дозволяє розпочати лікування на ранніх етапах і досягти
значно кращих результатів.
Пам’ятайте: келоїдні та гіпертрофічні рубці — це не лише косметична проблема.
Вони є особливістю процесу загоєння, яка часто пов’язана з індивідуальною
схильністю організму. Саме тому важливо не займатися самолікуванням, а
звернутися до фахівця, який допоможе оцінити тип рубця та підібрати найбільш
ефективний метод корекції.
